Виховання - це завжди процес лікування, але воно не передбачає виривання чогось із особистості. Правильніше було б сказати -  коригування будівництва особистості. Адже це дуже важливий і складний процес, який потребує терпіння, уваги, умов, часу. Виховання як духовна складова обов'язково має випереджати науково-технічний прогрес суспільства. Тому первинним у розвитку особистості є саме воно, навчання ж - вторинне. Лікарем виступає учитель. Він сам повинен все життя удосконалюватися. Лікарська аксіома діє і в педагогіці. Краще виправити в ранньому віці помилки виховання, ніж потім безуспішно боротися  з проявами педагогічних хвороб, як Дон Кіхот із вітряками.   В.Сухомлинський