Понеділок, 29.04.2024, 17:44
Вітаю Вас, Гість

14:14
Як зробити зауваження, щоб не викликати агресію? Запрошуємо до обговорення

У педагогічній практиці  вихователю часто доводиться робити зауваження своїм вихованцям. Однак їхня реакція у відповідь рідко буває позитивною – залежно від віку дитина або замикається у собі, або відкрито грубить, або, висловлюючи зовнішню згоду, все «пропускає повз вуха».
  Щоб запобігти цьому, пропонуємо дотримуватися правил, наведених далі. Використовуйте їх як при спілкуванні з учнями, так і в процесі взаємодії з батьками та колегами.
1. У своїх зауваженнях намагайтеся обговорювати конкретні вчинки дитини, а не його особистість. Ваші міркування про учня, як про людину, не варто промовляти вголос.
2. Кажіть про свої спостереження, а не про свої думки з приводу побаченого. Якщо Вам дуже хочеться познайомити учня зі своєю думкою, скажіть йому, що це Ваші власні міркування, а не об’єктивна реальність.
3. Порівняно з категоричними оцінками, більш ефективним засобом знайти взаєморозуміння і висловити зауваження є опис побаченого. Для того, щоб висловити зауваження у формі опису, необхідно у формі розповіді викласти побачене, а потім у розповідній формі викласти те, що повинно бути з Вашої точки зору.
4. Оцінюючи, пам’ятайте, що категорії «завжди» і «ніколи» у співвідношенні до вчинків іншої людини звучать як вирок. Кажучи «більшою чи меншою мірою», Ви залишаєте співрозмовнику шлях як до відступу, так і до просування вперед.
5. Краще обговорювати недавні вчинки, не зариваючись у надра колишніх конфліктів та нез’ясованих претензій.
6. Поради ефективніше оформляти у вигляді певних міркувань щодо можливої поведінки учня, у формі повідомлення інформації про варіанти дій.
7. Не намагайтеся «давити» словами чи емоціями. Головною метою є прагнення допомогти зрозуміти, як дана поведінка сприймається оточуючими.
8. Безглуздо розмовляти про те, на що людина у певний час вплинути не може. Краще обговорювати те, що може бути виправленим.
9. Необхідно зважати на час, місце і форму обговорення вчинку.
10. Пам’ятайте, що великий відсоток успіху залежить від того, чи вмієте Ви поважати себе та учня, чи хочете Ви, щоб він Вас розумів.(перехід до сторінки "Психологічна служба")

Підготувала Богдан Н.Г., практичний психолог

Категорія: Події | Переглядів: 626 | Додав: OlenaT | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 8
8 Natalya  
З дітьми говориш часто,але це розмови по телефону.... dry

7 Ксюша  
Батькам необхідно зрозуміти: жорстокість - це «хвороба» не дитини, а того середовища, у якому вона росте, де формується її особистість. Дуже справедливі слова: «Ми не в змозі покращити родину, в якій ростемо, але в наших силах покращити родину, у якій ростимуть наші діти». Будь-яка педагогічна порада є коментарем до цього вислову.

6 OlenaT  
В одній із публікацій я прочитала: «Ми живемо в такому полі жорстокості, у такій його напрузі, що ніхто ні від чого не гарантований. А ні від того, щоб стати вбивцею, ані від того, щоб стати жертвою».

5 OlenaT  
Хтось мудро зазначив: якби діти були наділені фізичною силою дорослих, увесь світ занурився б у насильство. Дитина могла б скоїти чимало лиха,
сіючи біль та руйнацію, оскільки ще не засвоїла загальнолюдських норм
поведінки і не навчилася контролювати свої вчинки. На щастя, фізичні
можливості дитини суттєво обмежені.

4 Alenka  
Давайте обговоримо. Я з вами згодна. Ми виховувалися в інші часи. Але для кожного часу своє покоління, інші вимоги , погляди. Існує дуже багато народних прикмет "Яблучко від яблуні далеко не падає"

3 Славутичанка  
Звертаюся до батьків. А скільки часу Ви говорите з дітьми. Проаналізуйте. Результати іноді вражають

2 Ксюша  
Знаю, що спілкування з дітьми - це мистецтво. Але і не всі дорослі навчені цьому мистецтву. Від цього залежить, в якій сімї виховувалися батьки?????? Ви згодні?

1 OlenaT  
Шановні колеги!З дітьми треба розмовляти, обговорювати проблеми.Починайте розмову з дитиною питанням "Як ти сьогодні себе почуваєш?" Повірте, це діє.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]