Настає час, коли починаємо відчувати гостріше, частіше потребуємо мовчазного співрозмовника, коли уже не можемо стримувати те, що рветься з душі… Та це не межа, а лише початок  усвідомленої правди життя, простої, наче яблуко. Декілька слів, а в них – уся людина, її духовні ідеали, її світ, життєва позиція. Тому так важливо зберегти недомальовані картини з дитинства, аби «не перестаратися», «не перемудрити», «не перемалювати»; делікатно і ніжно торкатися спогадів, щоб їх звучання у душі не перетворилося на невтішне волання, а дії та вчинки стали живим втіленням совісті, бережливого ставлення до людей,  почуттів, емоцій, до світу.

Сподіваюся, що кожен, хто прочитає прості, але сповнені щирості рядки, знайде для себе щось важливе,  що стане віддзеркаленням його життя, настрою;  слова-звернення допоможуть прозріти, стати «заможним душею», осягнути цінність нашого буття на Землі. З творчим доробком "Стою на батьківськім порозі" можна ознайомитися на віртуальній сторінці директора.